блог постійної змінної

 


про музику


Давно не дивилась хороших фільмів, а тут потягло раптом поритись в заначці... Те, що я там знайшла, досі змушує моє серце шалено калатати у грудях, а душу - відчувати незрозумілу втіху і біль водночас. Я зовсім не вважаю себе естетом і тим паче знавцем класичної музики, але те, що я почула у фільмі, як на мене, більше ніж просто музика...

Так, стрічка стара, "Червона скрипка" 1998 року - мабуть, бачив її кожен фанат хорошого кіно. Я от, на жаль, тільки сьогодні. А може на щастя. Сьогодні. Коли всі говорять про залежності-незалежності, чуже і наше, їхнє і рідне... Цей фільм змусив мене задуматись про щось, що не знає кордонів і не сприймає часу, щось, що залишиться назавжди. Справжнє мистецтво. Чисте, як сама природа, іноді навіть здається, що божествене. Бо хіба може людина бути творцем цієї величі, людина, якій хочеться завойовувати і вбивати, відбирати і знищувати....

Більше двох годин фантастичної музики, замішаної на крові і пристрасті, зневірі і надії, музики, яка змушувала закохуватись у себе і заради себе ризикувати життям... Більше двох годин історії людства втіленій в долі однієї скрипки - справжнісінький урок, хоча й досить відрізняється від академічного, бо поєднує не лише історію і географію, а ймистецтвознавство, естетику і ще багато іншого. Скрипка мандрує століттями і країнами, змушуючи людей "відчути" ціну прекрасного - його безцінність...

Можна ще багато чого написати про гру акторів, гарний сюжет і хорошу операторську роботу, та чомусь не хочеться. Не хочеться попсити своїх вражень - слова ніби розпорошують їх, крадуть справжність відчуттів...
Краще просто насолоджуватись музикою, слухаючи вишукані звуки червоної скрипки знову і знову... 


зазирни | шо кажуть 7



блогери пишуть - маст рід!


галочки

мій лічильник
88783045.png

Рекомендована спільнота


Интересы

Антиинтересы
гобліни, нудісти, фанатизм

ОБОЗ.ua