шкода, що не маю часу багато писати, а так хотілося б розповісти про сім*ю Дастіни - просто надзвичайні люди, такої гостинності можна чекати хіба шо від щирих українців ;)) ну і пару фото на згадку )
|
|
|
Ми повернулись цілими і майже неушкодженими. Але про сумне не буду, а про веселе хай пише Модя ))) Скажу тільки, що ця поїздка ще не закінчилась ;)) за кілька тижнів буде продовження ...
|
|
|
Сюди затягує зовсім не суперлайнери, не авіаносців чи ще там якісь види потужної сучасної техніки... Тут пропадають суперлюди. Це місце сповнене містики, і це зовсім не жарт... Це Калинівка Миколаївської області!!!
Писати про цю фантастичну місцевість можна багато, а оскільки з часом в мене нефонтан, розповім лише про тих, хто населяє цей загублений рай... (Решта інформації чекайте від Моді ;)
Отже, зустрів нас сам місцевий гуру - Анатоліч. Гуру чого - спитаєте ви, гуру магії, так-так, справжнісінької!!! Це ж він почаклував над сиром (шо його з неясної мені причини називають у Калинівці "творог"), шоб ним два ранки поспіль снідав Мадест, причому добровільно!!! видно, якісь чакри Моді відкрив)))) Шо вже казати про Лєну (магову половинку), яка вставала о п*ятій ранку (!), щоб начарувати на кухні щось таке, від чого потім неможливо відірватися - хочеться їсти, поки тарілка не спорожніє... (добре, шо ми швидко втекли, ато б ще трохи смакоти - і довелося б викочуватися колобками ;)))
Тож у тому, шо ця парочка має в крові шось відьмацьке, тепер у мене немає сумніву. ось вам ше один незаперечний доказ: ми п*ємо боржомі. сьогодні ми таки купили 4 пляшки того недоброго пойла, бо воно спасітєльне - так одним словом можна описати всі прєлєсті боржомі, які Анатольіч і його Скво виклали у досить некороткій лекції :))) коротше, нас завербували. От тільки з "творогом" цей номер не проходить - видно, хвилі чаклунські часом дають збой ;))
Далі з кортінками, шоб було цікавіше ;))
|
|
|
і відкрила ніби лише трошки, і притулила легенько... а він геть зламався... і вимазались пальці, і губи, звичайно... ну чого так буває саме тоді, коли цього найменше треба? коли іншого дочекаєшся не швидко (як мінімум кілька днів доведеться потерпіти певний дискомфорт...) а найголовніше - коли хтось чекає... а ти починаєш вовтузитись, шось шукати і видавати незрозумілі фрази крізь зціплені зуби... Читать дальше...
|
|
|
питається: чому бутерброд завжди падає маслом донизу??? і шо найцікавіше - не тіки маслом, а й майонезом, паштетом і всім решту, шо на них покласти... чи може то тільки мені так "щастить"... чи то справді закон природи... чи її іронія... але кожного разу, коли отакий кусок хліба лежить намазаною стороною на коврі чи, шо ше гірше, у мене на штанах, відчуваю якусь звірячу безпорадність...
|
|
|
дуже хотіла мати фото Вовки і Арістарха з мініМодьою - моя мєчта здійнсилась! Арістарх вже себе бачив, тепер черга Вовки (сподіваюсь, ти не ображаєшся, шо я не зву тебе Володимир ;)), ну і Ореста і ше одної дуже милої дівчинки, як няньчила мініМодю да паслєднєй каплі пота )))
|
|
|
та да, не лакає зовсім! і хто йому сказав, шо дітки його бояться... мініМодя он навпаки либився ))))
|
|
|
гарні фото для гарних блогерів :))
|
|
|
таких людей насправді мало... мені мало... мені їх завжди бракує... вони завжди десь далеко... і завжди не для мене...
таких жінок насправді одиниці - шоб і ум і секс і совість, як каже Вовка, а Вовці можна вірити. такої харизми в жінки не зустрічала вже купу років - шоб побачив - і одразу запав захопився...
таких теплих рук не торкалася вже стороків, так не прощалася вже майже вічність. так не любувалася трьома грацями в одній особі, відколи бачила однойменну грецьку мраморну скульптуру...
П.с. розумію того, кому захотілося мати принаймні шматинку, що торкалася цього маленького напівбожества...
|
|
|
Хочеться написати купу всього, але "рученьки терпнуть, злипаються віченьки", так видам тіки те, шо найбільше вразило. Решта згодом, переважно фотофакти :)
Про найголовніше. Сказати, шо на цьому фрідомі я була просто заЧЮДОвана - не сказати нічого... (коли повернеться дар мови, створю окремий ЧЮДОпост). Побачила живого КПгуру Вовку. І такого ж живого Арістарха (з легкої руки Мадеста - Ахмєтова), чиї роботи викликають заздрість в усіх, хто приходить до мене в гості. Тіки заради цих трьох людей варто було проїхати пів України з мініМодьою в жаркій машині, де навіть кондиціонер не рятував від шаленого потовиділення...
Про головне. Побачила Алєкса і Олю, за яким насправді скучила :) Помогла мініМоді удосконалити зачіску Ореста. Не випила пива із симпатичною білявкою Дайджазу і не менш симпатичним Сербуном (а так хотілося, ех...). Не побачила зблизька, як вчиться плавати Чюдо ( про шо ну страшенно шкодую:( ) Не побачила, як стріляє з лука Наташа Дєнісова. Не запитала, як звуть дівчинку з ХайВею, яка так гарно гралася з мініМодьою на столі, де взагалі-то їдять :) (я все чекала, шо прийдуть організатори і насварять нас за неподобство).
Про всенасвіті. Отримала купу приємних емоцій, бо нарешті зустрілася з найпозитивнішими і найулюбленішими блогерами, побачила Київ і Дніпро (трохи підкормила свою ностальгію свіжими враженнями від улюбленого міста...), гарно двічі поїла (як і минулого року все було ну суперсмачне - не знаю, кому там дякуати, але все одно велике-привелике дякую :)), наснікерсувалася на всюаставшуюся жисть (завдяки старанням Чюда і доброті душі найбалакучішого добряка на хайфрідомі). Ніби нічого не за була. Про все шо забула - у наступних постах.
Дякую. Свєму коханому за подаровану супермандрівку і неабияке терпіння, дякую Чюду, шо воно є, дякую Оресту, шо не пошкодував своєї чуприни і добровільно віддав її на поталу мініВарвару, дякую Вовці, шо так терпеливо тримав товстопузика, поки я пристроювалася з фотоапаратом, в надії зробити суперфото двох мандрівників - досвідченого і начінающого, дякую Арстарху, який доніс малого товстопузика аж до каяків, чи як там ті водоплавні причандалля називаються, дякую всім-всім, хто зробив для нас 7 червня святом :)
П.с. точно когось забула... завтра згадаю... шкода, що не запощу, мабуть не буде нету...
|
|
|
"...когда я вижу, что они сейчас проголосуют растратить шестнадцать миллиардов только для того, чтобы неведомый нам Сортир Сортирыч получил возможность за мой счет ежемесячно ездить в Италию... и даже не сам Сортир Сортирыч, а его зять-внук-племянник... Только для этого заключается контракт века, который по сю сторону никому решительно, кроме Сортир Сортирыча, не нужен... загадят территорию величиной с Бенилюкс... отравят двадцать четыре реки... завоняют всю Среднерусскую возвышенность... Но зато племянник Сортир Сортирыча на совершенно законном основании сможет теперь поехать за бугор и купить там себе «тойоту»... Читать дальше... 
|
|
|
навіяно постом Вовки ... почитала я його, подивилась касиві фото і вкотре зловила себе на думці, що у Європу поїду лише подорожувати... бо там я просто не вижила б... і не тому, що не змогла б пристосуватись до європейської надмірної, як на мене, "чистоти в усьому" - людина здатна звикнути до чого завгодно... мені б просто бракнуло нашого повітря... бракнуло б доброї горілчаної теплоти... зрештою, бракнуло б людяності. тієї, яку в Андруховича названо "здатністю несподівано відкриватися, бачити навіть у незнайомому когось найближчого"...
а ще почитала сьогодні цитати в блозі  kukuj ... от і собі захотілося гарну цитату видати... це говорить європеєць про українців.
"Життя все одно коротке - куди квапитися? Моменти найглибинніших емоційних зрушень, коли торкаєшся зненацька відкритої горілчано-теплої істини, набагато важливіші від офіційно-ділового поспіху та замкнутої фальшивої чемності, під якими лише порожнеча і взаємна байдужість..."
|
|
|
ну подобаються мені різні казявки... дарма що такі дрібні, але як придивитись - гарнющі!!!
оце наприклад вдале побачення довгоносиків :) ну хіба не симпатяги???
|
|
|
шукала матеріал для нової статті... і випадково нарила оце :)) із серії "перешли 20 разів - і буде тобі щастя" :) крім того, цікаво, шо "Этот текст был написан в Шанхае в XV в." як на мене, досить толкові пункти (для тих, хто хотів би розпочати власний бізнес). 
Читать дальше...
|
|
|
Польща взагалі справила на мене незабутнє враження, але особливо "зачіпила" архітектура Кракова... якийсь особливий дух історії причаївся поміж стін старих костелів і замків... якесь специфічне сяйво у кожного камінця старовинної бруківки... я не історик, на жаль, і не розповім про ті місця, де були зроблені знимки. але навіть без коментарів вони перехоплюють подих... принаймні мені... 
майже Тернопіль, от тіки такого моста нам бракує :) Читать дальше...
|
|
|
усміхнула кортінка, а підпис загнав під стіл ))))))))))))))))))))))))))))
|
|
|
обережно з вихідними ;))) Читать дальше... головне, шоб без наслідків ;)))))) ГАРНИХ ВИХІДНИХ!
|
|
|
для котоманів продовжую серію кумедних фото з не менш кумедними підписами :-) 
Читать дальше...
|
|
|
просте питання: чому я повинна купувати дитині іграшки мадеінчіна??? розумію шо дешево, розумію шо економіка нехарошеслово, розумію шо все так не буде... але шо робити зараз, коли я не хочу, шоб моя дитина гралася китайським барахлом незрозуміло з чого зробленим... скажіть, невже немає хоч одного пристойного вітчизняного виробника товарів для дітей? чи може то просто сюди нічого крім мадеінчінів не доходить... 
|
|
|
шоб не бути голослівною, даю фото із словника: 
п.с. ше б зрозуміти причини такої недовіри до моїх слів...
|
|
|
|
 |
|
шокажуть 57
